Lviv: City of Literature auf Ukrainisch

Львів набув довгоочікуваного статусу Міста літератури у 2015 році. Керівниця офісу Львів – місто літератури ЮНЕСКО Мар’яна Загоруйко розповіла Юлії Линник в інтерв’ю, яким був шлях міста до отримання статусу, про досягнення та цілі, стан літературної сцени у Львові та про роль читання в умовах війни.

Як змінилася літературна сцена Львова з моменту отримання статусу UNESCO City of Literature?

Передусім хочу зазначити, що процес аплікації почався значно раніше, ще в 2013 році. На мою думку, дуже важливим є той факт, що ініціатива йшла від громадського сектору: бібліотеки, перекладачі, видавництва активно брали участь у процесі підготовки. На початку 2016 року було представлено програму міста для підтримки міських бібліотек, фестивалів і набуття титулу стало добрим стимулом реалізації цієї програми. Літературна сцена Львова завжди була і є активною та живою. З часу приєднання до мережі міст ЮНЕСКО було засновано Премію Львова – міста літератури ЮНЕСКО, яка є найбільшою літературною премією, що присуджується міською владою в Україні. З 2022 року ми отримали багато допомоги від інших міст-партнерів, що дозволило нам в свою чергу стати опорою для великої кількості письменників-початківців. 

Чи вдається Вам всупереч війні досягнути цілей, які Ви поставили перед собою як Місто літератури? 

Наші цілі не змінилися, адже Львів набув цього титулу під час війни. Ми працювали і продовжуємо займатися підтримкою книги як медіуму. Міська програма Львів – місто літератури також стала суттєвою підтримкою літературного сектору, зокрема й роботи міських бібліотек. З часу набуття статусу ми почали активно працювати на міжнародному рівні. У нашій ситуації складно ставити перед собою довгострокові цілі, ми будуємо плани щонайбільше на рік уперед. На п’ятий рік війни відчувається втома, брак ресурсів – не лише фінансових, але насамперед людських. Сектору культури бракує фахівців, адже багато з них на війні, загинули, або виїхали за кордон.

Чи підтримуєте Ви зв’язок із фахівцями, які виїхали?

Ми намагаємося залишатися на зв’язку, але наш пріоритет – надання ресурсів людям, які мешкають і працюють в Україні. 

Тему війни неможливо уникнути. Навіть якщо твір зосереджується на інших проблемах, між рядками все одно читається війна. На українській літературній сцені ще в 2014 році виник новий великий пласт ветеранської літератури, який охоплює літературу про війну, представлену як у художній формі, так і у формі щоденника. Це і не дивно, адже література рефлектує дійсність, і наша реальність безпосередньо пов’язана з війною. До того ж велику кількість митців мобілізовано і вони продовжують писати на фронті. Твори таких письменників та письменниць як Артур Дронь, Артем Чех, Артем Чапай, Станіслав Асєєв, Максим Кривцов, Валерій Пузік, Ярина Чорногуз та Анатолій Дністровий були перекладені на німецьку мову та видані або самостійними книгами або в межах антологій.