Львів набув довгоочікуваного статусу Міста літератури у 2015 році. Керівниця офісу Львів – місто літератури ЮНЕСКО Мар’яна Загоруйко розповіла Юлії Линник в інтерв’ю, яким був шлях міста до отримання статусу, про досягнення та цілі, стан літературної сцени у Львові та про роль читання в умовах війни.
Як змінилася літературна сцена Львова з моменту отримання статусу UNESCO City of Literature?
Передусім хочу зазначити, що процес аплікації почався значно раніше, ще в 2013 році. На мою думку, дуже важливим є той факт, що ініціатива йшла від громадського сектору: бібліотеки, перекладачі, видавництва активно брали участь у процесі підготовки. На початку 2016 року було представлено програму міста для підтримки міських бібліотек, фестивалів і набуття титулу стало добрим стимулом реалізації цієї програми. Літературна сцена Львова завжди була і є активною та живою. З часу приєднання до мережі міст ЮНЕСКО було засновано Премію Львова – міста літератури ЮНЕСКО, яка є найбільшою літературною премією, що присуджується міською владою в Україні. З 2022 року ми отримали багато допомоги від інших міст-партнерів, що дозволило нам в свою чергу стати опорою для великої кількості письменників-початківців.
More about the UNESCO City of Literature Lviv
Чи вдається Вам всупереч війні досягнути цілей, які Ви поставили перед собою як Місто літератури?
Наші цілі не змінилися, адже Львів набув цього титулу під час війни. Ми працювали і продовжуємо займатися підтримкою книги як медіуму. Міська програма Львів – місто літератури також стала суттєвою підтримкою літературного сектору, зокрема й роботи міських бібліотек. З часу набуття статусу ми почали активно працювати на міжнародному рівні. У нашій ситуації складно ставити перед собою довгострокові цілі, ми будуємо плани щонайбільше на рік уперед. На п’ятий рік війни відчувається втома, брак ресурсів – не лише фінансових, але насамперед людських. Сектору культури бракує фахівців, адже багато з них на війні, загинули, або виїхали за кордон.
Чи читає молодь? Як ви залучаєте молодих людей до читання?
Читання – це метод боротьби зі стресом і відсоток людей, які читають, значно зріс у порівнянні із часом до повномасштабного вторгнення. Для багатьох книга – це можливість пізнати себе, з користю провести час під час блекауту чи відволіктися. Молодь також читає більше, найчастіше популярну літературу чи книги з booktube. Книга, як і всюди, мусить конкурувати з іншими медіа. Бібліотеки активно працюють над популяризацією читання: від малого до великого. Найважливішим для дитини є приклад читаючого дорослого, якому вони довіряють і якого знають. Книги та читання мають бути представленими у просторі як хороша практика.
Як проходять літературні події у Львові?
В основному літературні зустрічі та читання молодих авторів відбуваються у бібліотеках. Також щорічно організовуються літературні фестивалі. Загалом під час літературних подій фокус більше на дискусію, аніж читання: відвідувачам цікаво поспілкуватися із письменником чи письменницею та послухати їх розмову із модератором.
Про що зараз пишуть українські письменниці та письменники? Вважаючи на військовий час, чи залишається тема війни центральною в їхній творчості?
На даний час поезія буяє в Україні, адже це спосіб висловлення емоцій. Практика писання загалом – це спосіб осмислення реальності та переживання сучасності. Доказом того, що багато українців та українок займаються письменницькою діяльністю, є велика кількість заявок, які ми отримали до конкурсу Читання молодого міста, організованого в рамках підтримки письменників-початківців.
Тему війни неможливо уникнути. Навіть якщо твір зосереджується на інших проблемах, між рядками все одно читається війна. На українській літературній сцені ще в 2014 році виник новий великий пласт ветеранської літератури, який охоплює літературу про війну, представлену як у художній формі, так і у формі щоденника. Це і не дивно, адже література рефлектує дійсність, і наша реальність безпосередньо пов’язана з війною. До того ж велику кількість митців мобілізовано і вони продовжують писати на фронті. Твори таких письменників та письменниць як Артур Дронь, Артем Чех, Артем Чапай, Станіслав Асєєв, Максим Кривцов, Валерій Пузік, Ярина Чорногуз та Анатолій Дністровий були перекладені на німецьку мову та видані або самостійними книгами або в межах антологій.
Чи є заплановані літературні проєкти, спрямовані на розбудову українсько-німецького культурного обміну, обміну Львова з Бременом?
Одним з таких є фестиваль Eine Brücke aus Papier (Paper Bridges), ініційований Німеччиною. Цього року він дуже гарно пройшов у Львові. Наразі ми не маємо конкретних планів щодо нових проєктів із Німеччиною (Бременом), але ключовим є слово «наразі». Львівські автори та авторки їздили на літературні події до Бремена, отже міст вже прокладено. Потенційно ми готові до нової німецько-української співпраці.